Правила української мови - Орфографія(частина 3)
Понеділок, 05.12.2016, 17:36

\

Орфографія(частина 3)

ЧАСТИНИ МОВИ

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ІМЕННИК

Відмінкові закінчення іменників

Закінчення іменника залежить як від того, у якому відмінку і числі він стоїть, так і від його відміни та групи, а іноді- і значення. Тому в іменниках української мови багато різних значень.

Нижче наводяться буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінками і групами.

Але спочатку деякі умовні позначення для кращого розуміння таблиць:

Закінчення іменників І відміни:

однина

відмінки

тверда група (стіна)

м'яка група

мішана (круча)

основа

не на й (земля)

основа на й (мрія)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

-ою

-ею

-єю

-ею

як у давальному відмінку

-е, -ю

множина

відмінки

тверда група (стіна)

м'яка група

мішана (круча)

основа

не на й (земля)

основа

на й (мрія)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

-Ё (-ів)

-ам

-Ё (-ей,-ів)

-ям

-Ё

-ям

-Ё (-ей)

-ам

як у називному або родовому відмінках

-ами

-ах

-ями

-ях

-ями

-ях

-ами

-ах

винятки

у родовому відмінку множини:

гайдамаків, суддів, ніздрів, мамів (і мам),

бабів (і баб), легенів (і легень), губів (і губ),

мишей, свиней, вошей, статей

Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду:

однина

відмінки

тверда група (стіл)

м'яка група

мішана (кущ)

основа

не на й (день)

основа на й (край)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

-Ё ,

-а, -у

-ові /-у

-Ё

-я, -ю

-еві / -ю

-Ё

-я, -ю

-єві / -ю

-Ё

-а, -у

-еві / -у

як у називному або родовому відмінках

-ом, -им

-і /-ові /-у

-е, -у

-ем

-і /-еві /-ю

-єм

-і /-єві /-у

-ем

-і /-еві /-у

-е, -у

множина

відмінки

тверда група (стіл)

м'яка група

мішана (кущ)

основа

не на й (день)

основа

на й (край)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

Кл.

и (-і,-а)

ів, -Ё (-Ё )

-ам

ів,(-ей)

-ям

їв

-ям

ів

-ам

як у називному або родовому відмінках

-ами (-ьми)

-ах

-и (-і, -а)

-ями(ьми)

-ях

-ями

-ях

-ами

-ах

винятки

у називному відмінку множини:

хабарі, комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі

(хоч це іменники твердої групи),

вуса (і вуси), вівса, хліба хліби з іншим значенням)

у родовому відмінку множини:

циган, чобіт, чоловік (у значенні "осіб"), гостей, коней

у орудному відмінку множини:

гістьми гостями), кіньми конями),

чобітьми чоботами, чоботями)

Закінчення іменників ІІ відміни середнього роду:

однина

відмінки

тверда група (село)

м'яка група

(поле)

мішана

(днище)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

-е, -я

як у називному або родовому відмінках

-ом

-і / -у

-ем

-і / -ю

-ем

-і / -у

множина

відмінки

тверда група (село)

м'яка група

(поле)

мішана

(днище)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

-а (-і)

-Ё (-ей)

-ам

-Ё , -ів

-ям

-а (-і)

-Ё (-ей)

-ам

як у називному або родовому відмінках

-ами(-има)

-ах

-ями(-ьми)

-ях

-ами (-има)

-ях

винятки

у називному відмінку множини:

очі, плечі

у родовому відмінку множини:

очей, плечей (і пліч)

у орудному відмінку множини:

очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами)

Закінчення іменників ІІІ відміни:

Суфікси та закінчення іменників ІV відміни:

однина

відмінки

з суфіксом -ат-

з суфіксом

-ен-

(ім'я)

не після шиплячого

(теля)

після шиплячого

(курча)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

-яти

-яті

-ати

-аті

-ені / -я

-ені

як у називному відмінку

-ям

-яті

-ам

-аті

енем / -ям

-ені

множина

відмінки

з суфіксом -ат-

з суфіксом

-ен-

(ім'я)

не після шиплячого

(теля)

після шиплячого

(курча)

Н.

Р.

Д.

Зн.

Ор.

М.

-ята

-ят

-ятам

-ата

-ат

-атам

-ена (-я)

-ен (-ів)

-енам (-ям)

як у називному або родовому відмінках

-ятами

-ятах

-атами

-атах

енами (-ями)

-енах (-ях)

винятки

у називному відмінку множини:

вим'я, тім'я

у родовому відмінку множини:

вим'їв, тім'їв і т.д.

Іменники, що вживаються тільки в множині, мають такі самі закінчення, як і іменники, що належать до тієї чи іншої відміни:

Не відмінюються:

Правопис і та и в закінченнях іменників

У написанні закінчень іменників найчастіше можуть сплутуватися голосні і та и.

Існують такі закономірності їх написання.

У закінченнях -ів, -ові, -еві завжди пишеться і незалежно від відміни чи групи іменника: батько- батькові, батьків; кущ- кущеві, кущів.

У закінченні -ами також незалежно від відміни чи групи іменника завжди пишеться : батько- батьками; кущ- кущами; сіль- солями.

У давальному (кому? чому?) і місцевому (на кому? на чому?) відмінках однини в іменниках усіх відмін і груп можливе лише закінчення (а не ), причому г, к, х перед і чергуються із з, ц, с: нога- нозі, на нозі; рука- руці, на руці; муха- мусі, на мусі; ріг- на розі; око- в оці; піч- печі; ім'я- імені, в імені.

В іменниках м'якої та мішаної груп І і ІІ відмін, в усіх іменниках ІІІ відміни та в іменниках ІV відміни з суфіксом -ен- буває лише закінчення (а не ): день- дні, плащ- плащі, ніч- ночі, круча- кручі, ім'я- імені.

В іменниках твердої групи І і ІІ відмін та іменниках ІV відміни з суфіксом -ат- у родовому відмінку однини (кого? чого?) та називному множини (хто? що?) буває лише закінчення (а не ): стіл- столи, стіна- стіни, немовля- немовляти.

Як виняток- декілька іменників твердої групи ІІ відміни, які в називному множини мають закінчення : хабарі, комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч це іменники твердої групи), вуса (і вуси), вівса, хліба хліби з іншим значенням).

Правопис о та е, а та я, у та ю в закінченнях іменників

У закінченнях іменників твердої групи І та ІІ відмін вимовляється і пишеться о (а не е): столяр- столярові, дорога- дорогою, дуб- дубові, дубом.

У закінченнях іменників м'якої та мішаної груп І та ІІ відмін вимовляється і пишеться е (а не о): день- дневі, днем, груша- грушею, кущ- кущеві, кущем.

У закінченнях іменників м'кої групи І та ІІ відмін, а також у закінченнях і суфіксах іменників ІІІ та ІV відмін після нешиплячих пишеться я (а не а): токар- токарям, токарями, на токарях, повітря- повітрям, звіря- звіряті, звірятам.

У закінченнях іменників твердої і мішаної груп І та ІІ відмін, а також у закінченнях і суфіксах іменників ІІІ та ІV відмін після шиплячих дж, ж, ч, ш пишеться а (а не я): плащ- плаща, плащами, піч- печам, на печах, лоша- лошати, лошаті, лошата.

Так само, як а та я, розрізняється і написання букв у та ю: школяр- школяру (школяреві), нашатир- нашатирю, круча- кручу, дощ- дощу, гора- гору.

Але іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини мають лише одне закінчення ю: подорожжю, жовчю, тушшю, Керчю.

Закінчення іменників ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини

Іменники ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини (кого? чого?) можуть мати закінчення -а, -я або -у, -ю: гай- гаю, клен- клена.

Вживання того чи іншого закінчення залежить від значення іменника.

У вживанні закінчень у родовому відмінку однини в іменниках ІІ відміни чоловічого роду, що означають назви істот, труднощів не виникає- тут завжди виступають закінчення -а, -я: лікар- лікаря, горобець- горобця, слон- слона, учень- учня.

Труднощі виникають у вживанні закінчень у родовому відмінку однини в назвах неістот. Тут діють такі закономірності.

Назви чітко окреслених предметів і понять мають закінчення -а, -я: четвер- четверга, ампер- ампера, катет-катета; палець- пальця, жовтень- жовтня.

Назви нечітко окреслених предметів і понять мають закінчення -у, -ю: пісок- піску, сон- сну, прогрес- прогресу, ячмінь- ячменю.

Назви населених пунктів мають закінчення -а, -я: Херсон- Херсона, Лондон- Лондона, Київ- Києва.

Виняток становлять назви, у яких друга половина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення -у, -ю: Часів Яр- Часового Яру, Красний Лиман- Красного Лиману.

У назвах річок під наголосом виступають закінчення -а, -я, не під наголосом -у, -ю: (Ірпінь- Ірпеня, Дніпро - Дніпра, але: Інгул - Інгулу, Буг - Бугу).

Іноді, як виняток, і в назвах нечітко окреслених предметів зустрічаються закінчення -а,

, найчастіше під наголосом (інвентар- інвентаря, вечір - вечора, хліб- хлiба, Сиваш - Сиваша, гопак- гопака).

Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закінчення -а, -я, і закінчення -у, -ю: лист- листа (папір)- листу (збірне поняття), камінь- каменя (шматок породи)- каменю (матеріал), Алжір- Алжіра (місто)- Алжіру (країна).

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку множини

Іменники ІІ відміни в родовому відмінку множини можуть мати закінчення -ів або нульове закінчення.

Іменники чоловічого роду мають звичайно закінчення -ів: солдат- солдатів, тато- татів, кілограм- кілограмів.

Нульове закінчення в родовому відмінку множини мають лише ті іменники, які в множині втрачають суфікс -ин: киянин- кияни, киян, громадянин- громадяни, громадян.

Виняток- слова хазяїн та похідні з нього хазяї, хазяївхазяїни, хазяїнів).

Іменники середнього роду мають переважно нульове закінчення: вікно- вікон, обличчя- облич, роздоріжжя- роздоріж.

Закінчення -ів мають такі іменники середнього роду: почуття- почуттів, поле- полів, відкриття- відкриттів, сузір'я- сузір'їв, почуття- почуттів, життя- життів, подвір'я- подвір'їв, море- морів, межгір'я- меж

Правила
Пошук
Реклама
Порадити наш сайт

Опитування
Чи варто додавати на сайт інструкції по користуванню сайтом?
Всього відповідей: 1792
Вхід
Статистика

Онлайн всього: 23
Гостей: 23
Користувачів: 0
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031