Пунктуація
ПУНКТУАЦІЯ
Пунктуація
(від лат. punktuatio- punktum, що означає
крапка) - це розділ мовознавства про
використання та вживання на письмі
розділових знаків.
РОЗДІЛОВІ
ЗНАКИ
Розділові
знаки сучасної української мови
становлять цілу систему.
До цієї
системи входять:
Призначення
розділових знаків- полегшити
читачеві сприйняття смислу
написаного.
СИСТЕМА
РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ
Знаки
пунктуаційної системи називають
пунктограмами. Кожна з
пунктограм виконує свою функцію.
Крапка
ділить текст на речення.
Двокрапка
відділяє одну частину від другою,
вказуючи на те, що в цій другій
частині міститься пояснення,
розкриття причини того, про що
йшлося у першій.
Три
крапки (багато крапок ) вказує
на те, що в реченні не всі його
компоненті наявні, а речення не
закінчене, обірване.
Кома
розділяє граматично рівноправні
частини простого чи складного
речення.
Крапка з
комою функціонально подібна до
коми, але розділяє складні (або
ускладнені) за будовою граматично
рівноправні частини.
Тире
розділяє головні частини речння
(якщо вони виражені подібними
лексично- граматичними
категоріями), порівнювані мовні
одиниці, частини складного
безсполучникового речення, які
перебувають в умовно- часових,
протиставних та
причиново-наслідкових зв'язках.
Знак
питання ділить текст на речення,
але разом з тим вказує на те, що
речення містить у собі питання.
Знак
оклику ділить текст на речення та
вказує на експресивність мовлення,
вигук.
Знак
виноски - видільний. Він вказує, що
за словом, біля якого цей значок
поставлений, має йти частина
тексту, яка подається у порядковій
частині сторінки або в кінці
тексту.
Парні
розділові знаки- дві коми, двоє
тире, дужки, лапки виділяють
якийсь відрізок тексту (другорядні
члени речння), коли є потреба його
відокремити, вставні і вставлені
слова, словосполучення, звертання).
У текстах
часто збігаються різні розділові
знаки. Напр.: Привіт тобі, зелена
Буковино, Твоїм хорошим горам і
гаям; Твоїм одважним, дорогим синам!
(В.Самійленко ).
ПРИНЦИПИ
УКРАЇНСЬКОЇ ПУНКТУАЦІЇ
Українська
пунктуація побудована на структурному,
смисловому та інтонаційному
принципах.
Згідно з
цими принципами і відбувається
вживання розділових знаків:
Усі
три принципи пунктуації-
структурний, смисловий та
інтонаційний- в українській мові
діють одночасно, один якийсь
принцип виділити можна тільки
умовно.
ЗАГАЛЬНІ
ПУНКТУАЦІЙНІ ПРАВИЛА
Загальні
пунктуаційні правила - це правила
системи вживання пунктограм.
Загальні
пунктуаційні правила розповідають
про те, як вживаються:
ВИДІЛЕННЯ
РЕЧЕННЯ НА ПИСЬМІ
Речення - це
осмислене сполучення слів або
окреме слово, граматично та
інтонаційно оформлена як відносно
закінчена цілість.
В усній
мові на початок і кінець речення
вказує відповідна інтонація. На
письмі на початок речення вказує
велика буква, на кінець- крапка,
знак питання, знак оклику або три
крапки.
У кінці
розповідного і спонукального
речень звичайно ставиться крапка
(Ольга посміхнулася. ).
Якщо ж
розповідне чи спонукальне речення
вимовляється з особливою,
піднесеною інтонацією, то в кінці
такого речення ставиться знак
оклику : Фантазіє! Ти- сило
чарівна! (Л.Українка ).
У кінці
питального речення ставиться знак
питання (Сьогодні я такий
щасливий! ).
Якщо ж
питальне речення вимовляється з
особливим почуттям, то ставиться ще
й знак оклику (Наскільки ж
тоді я був не правий?! ).
Три
крапки в кінці речення
ставляться тоді, коли хочуть
показати, що думка ще не закінчена
або що треба зробити велику паузу ("Охо-хо…"-
зітхнув старий).
КРАПКА
Крапка
вживається :
КОМА
Розставляючи
у реченні коми, слід перш за все
орієнтуватися не на інтонацію, а на
будову речення, тому що не завжди
там, де пауза, ставиться кома, і не
завжди там, де кома, робиться пауза.
Одиночні
коми ставляться між однорідними
членами речення і між частинами
складного речення (Я підвівся,
поглянув їй у очі ).
Якщо вжита
одиночна кома, завжди робиться
пауза.
Парні
коми виділяють з обох боків деякі
підрядні речення, відокремлені
члени речення і внесення
(звертання, вставні і вставлені
слова та речення, слова-речення).
Парні коми
тому й називаються парними, що
вживаються парами: одна ставиться
перед відокремленою групою слів,
друга- після неї (Спи, моя дитинко,
спи ).
Але одна з
ком не ставиться, якщо відокремлена
частина стоїть на початку речення
або в його кінці (Не працюючи,
нічого в житті не доб'єшся ).
Виділена
комами з обох частин частина
речення промовляється трохи іншим
тоном або трохи швидше, ніж все
речення.
Кома
вживається :
між
однорідними членами речення,
безсполучниково або за
допомогою потиставного
сполучника (Він встав,
потягнувся, підійшов до вікна ); між
частинами складного речення (У
кав'ярні вони зустрілися з
друзями, яких давно не бачили); при
виділенні інтонацією і за
смислом звертання, вставних і
вставлених словосполучень і
речень, відокремлених
другорядних членів речення, а
також уточнюючих слів, вигуків,
стверджуючих часток і
порівняльних зворотів (Пиши ж
мені, друже, якщо матимеш час ).
КРАПКА
З КОМОЮ
Крапка з
комою, тире, двокрапка, дужки, три
крапки і лапки, на відміну від коми,
завжди пов'язані з інтонацією.
Крапка з
комою ставиться там, де й
одинична кома (тобто між
однорідними членами речення і між
частинами складного речення), якщо
розділювані нею частини порівняно
далекі за змістом або мають у собі
розділові знаки.
На місті
крапки з комою завжди чується
подовжена пауза.
Крапка з
комою вживається :
ДВОКРАПКА
Двокрапка
вживається :
Перед
двокрапкою, як правило, тон
підвищується, після неї робиться
вичікувальна пауза, і далі слова
промовляються звичайним тоном.
ТРИ
КРАПКИ
Три
крапки вживаються :
коли
думка, що виказувалася у
реченні, ще не закінчена (І
так було з ним завжди… Він
працював, працював, а нагороду
за його працю одержували
інші…) для
передачі схвильованого,
емоційного мовлення за
допомогою обірваних,
незакінчених речень (Василь…
Але ж ми… Але ж я… Що ж нам
робити?.. ) на місці
розмовних пауз (Людей треба
любити… прощати… Ось що
головне… ) коли
той, хто каже, хоче приховати
свою думку, не розкриваючи її
повністю (Вони зустрілися…
Він і вона… ); при
використанні цитат, якщо
цитата береться не з початку
речення, або якщо цитата
розірвана на декілька частин ("…а
по-друге,- закінчила Лариса-
хочу випустити новий альбом" ).
ТИРЕ
Тире
ставиться там, де й одинична та
парні коми, а також там, де коми
ставити не можна.
Одиночне
тире вказує на протиставлення
(можна підставити а, але ),
наслідок, наступне пояснення або
раптову зміну подій.
Після
одиничного тире робиться
вичікувальна пауза і далі тон, як
правило, підвищується (Адже ми всі
- люди! ).
Парні
тире виділяють з обох боків
частини речення.
Частина,
виділена парним тире, вимовляється
підвищеним тоном (І враз -
заглушаючи всю метушню і гвалт - по
квартирі розляглися широкі і
повнозвучні акорди рояля (Ю.Смолич ).
Тире
вживається :
між
присудком і підметом, якщо вони
виражені однаковими лексично-
граматичними категоріями (Справжня
дружба - чисте джерело ); на місці
пропущеного члена або кількох
членів речення: Сьогодні (є)-
твій день народження ; при
відокремленій прикладці (Я
так довго працював - завдяки
твоїй підтримці - для того, що б
доказати самому собі: можу ); перед
узагальнюючим словом після
однорідних членів речення (На
пустирях, у рівчаках та
неглибоких балках - скрізь
росте ця невибаглива рослина ); при
вставлених конструкціях: Є
віра - невже цього мало,- що ти в
цьому місті живеш
(Л.Первомайський ); у
безсполучникових реченнях з
різнотипними частинами, якщо
між ними є умовно-часовий або
наслідковий зв'язок: Зійде
сонце - утру сльози, ніхто не
побачить (Т.Шевченко ); якщо
друга половина
безсполучникового складного
речення має значення
протиставлення: Ще сонячні
промені сплять - досвітні вогні
вже горять (Л.Українка ); між
двома словами, які вказують на
просторову, часову або
кількісну межу: за цей період
ми планували зібрати 15-20 тон
яблук ; при
прямій мові для виділення слів
автора; тире ставиться після
іншого розділового знака;
напр.: Він подумав, подумав,
вимовив: - Ну що, хлопці?
Зробимо?- і посміхнувся. перед
кожною реплікою в діалозі;
напр.:
Вчителька
довго дивилася на Дмитра, спитала:
- І де
все це ти вичитав?
- Як
це вичитав?- обурився Дмитро
- Це я
все сам придумав!- гордо відповів
він.
Вчителька
помовчала, потім вимовила:
- І що
ж це в тебе за голова така?
ДУЖКИ
Дужки
вживаються:
Частина,
охоплена з двох боків дужками,
вимовляється пониженим тоном.
ЛАПКИ
Лапки
вживаються:
при
використанні цитат, які
вводяться в авторське мовлення
як самостійний текст (цитата
починається з великої букви ): Арістотель
не приймав учення Платона про
ідеї. "Платон мені друг, але
істина - ще більший мій друг"
- відомий його афоризм ; при
використанні цитат, які
вводяться в авторський текст
як частина цього тексту (цитата
пишеться з маленької букви): Борис
Буряк пише, що "в художній
структурі сценаріїв і фільмів
Олександра Довженка завжди
присутній сам автор" для
виділення власних назв книг,
літературних творів, газет,
журналів, телевізійних
програм, підприємств, та таке
ін. (СП "Зоря", журнал
"Ровесник"); для
виділення слів, вжитих у
незвичному або іронічному
значенні (такі слова
вимовляються з особливою,
підкресленою інтонацією): О,
мій "великий"…- з
неприховуваною іронією
прошепотіла Олена,
притуляючись до Анатолія.
Лапки не
вживаються :
ЗНАК
ОКЛИКУ
Знак
оклику вживається:
ЗНАК
ПИТАННЯ
Знак
питання вживається:
Микола.
Слухайте, і чого ви оце все
питаннями на питання відповідаєте?
Михайло.
А ви як думаєте?
ЗНАК
ВИНОСКИ
Знак
виноски вживається у документах
для оформлення різноманітних
уточнюючих відомостей та посилань.
Виноска
складається з двох пов'язаних
частин: знака виноски та текста
виноски :
Один
документ може містити у собі як звичайні ,
так і кінцеві виноски:
РОЗДІЛОВІ
ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВИ
Пряма мова
береться з обох боків в лапки ,
причому в лапки береться також і
знак питання, знак оклику або три
крапки, якщо вони в ній вживаються.
Крапка
і кома виносяться за лапки (але
якщо вже є знак питання, знак оклику
чи три крапки, ані кома, ані крапка
вже не вживаються): "Ганьба!" -
несподівано закричав хтось на
площі .
Якщо слова
автора стоять перед прямою
мовою , то після них ставляться
двокрапка з тире; пряма мова
розпочинається з великої літери: Тоді
він нам і каже: - Що ж мені з вами
робити?
Якщо слова
автора стоять всередині прямої
мови , розриваючи її, то перед
словами автора, а також після них
ставиться тире: -Ну ось і все.-
подумав я.- Розпочалося…
У випадку,
коли речення першої частини прямої
мови ще не закінчене, наступний її
фрагмент пишеться з малої букви: -Гляньте,
- несподівано вигукнув Степан - ось
там, попереду!
Якщо слова
автора стоять після прямої мови ,
то після прямої мови ставиться
тире:
-Хлопці,
все буде добре.- сказала мені
Наталка .
Якщо пряма
мова передається в формі діалогу ,
кожна репліка починається з нового
рядка, перед нею ставлять тире і не
використовують лапок. Інші
розділові знаки вживаються так
само, як і звичайно при прямій мові:
РОЗДІЛОВІ
ЗНАКИ ПРИ НЕПРЯМІЙ МОВИ
При
передачі прямої мови непрямою
слова автора перетворюються на
головного члена речення. Сама ж
непряма мова стає підрядним
реченням, причому особа
займенників і дієслів в ній
змінюється відповідно до тієї
особи, від імені якої тепер
передається чужа мова. Тому при
непрямій мові вживання розділових
знаків таке саме, як і звичайно на
письмі: Він мав на увазі її слова
про те, що вона добре співає .
Після
непрямого запитання знак запитання
не ставиться.
Порівняйте:
Пряма
мова
Вчитель
раптом запитав:
- Де
Мар'яна?
Непряма
мова
Вчитель
раптом запитав, де Мар'яна.
РОЗДІЛОВІ
ЗНАКИ У ЦИТАТАХ
У цитаті не
можна нічого змінювати.
Якщо
цитата наводиться не повністю, то
пропуски в ній позначаються трьома
крапками: Шевченкове
""…треба миром, Громадою обух
сталить…" завжди звучить як
гасло.. .
Цитати
можуть вживатися як :
ПУНКТУАЦІЙНИЙ
РОЗБІР ТЕКСТА
Прочитайте
текст. Знайдіть
в тексті всі розділові знаки,
визначте їх кількість. Виділіть
в тексті парні знаки. Розберіться,
згідно з яким пунктуаційним
принципом (структурним,
смисловим чи інтонаційним)
вжитий кожний знак.
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Календар « Жовтень 2024 » Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31