НЕПОВНЕ РЕЧЕННЯ

Неповні речення- це речення, в яких пропущено один чи декілька потрібних для його структури членів, що встановлюється з попереднього речення чи ситуації мовлення.

Напр.:

• А хто ж з українців не любить пісню?
• Заспівай мені якусь свою (М.Стельмах).

Друге речення з наведеного приклада односкладне (означено-особове) неповне, тому що пропущено додаток, який легко встановити з попереднього речення: заспівай свою пісню.

Часто на місці пропущеного члена в неповному реченні ставиться тире: А в небі - райдуга.

УСКЛАДНЕНІ РЕЧЕННЯ

До ускладнених речень належать речення з однорідними членами,
з відокремленими членами, зі звертанням, зі вставними і вставленими компонентами.

РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ ЧЛЕНАМИ.

У реченні слова можуть поєднуватися як підрядним зв'язком, так і сурядним.

Члени речення, які виконують ту саму синтаксичну функцію і поєднуються сурядним зв'язком, називаються однорідними. Це рівноправні, незалежні один від одного компоненти.

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення: Минали роки, віки, тисячоліття; Сонце росло, росло, падало і тихо спускалось додолу (М.Коцюбинський). .

Однорідні члени речення можуть поєднуватися безсполучниковим зв'язком.

При сполучниковому зв'язку використовуються єднальні, протиставні, розділові, градаційні, приєднувальні сполучники. У мовленні однорідність виділяється, як правило, інтонацією переліку.

При однорідних членах можуть використовуватися узагальнюючі слова. Найчастіше у цій ролі виступають:

• займенники ніхто, ніщо, все, всі (Радість життя, сум, кохання- все це здавалося йому зараз незнайомим);
• прислівники скрізь, всюди (І нагорі, і у кімнаті- всюди було темно).

При узагальнюючих словах вживаються такі розділові знаки:

• двокрапка після узагальнюючого слова, якщо воно стоїть перед однорідними членами;
• тире перед узагальнюючим словом, якщо воно стоїть після однорідних членів; якщо однорідні члени, що йдуть після узагальнюючого слова, не закінчують речення і воно продовжується, то після них ставиться тире.

РЕЧЕННЯ З ВІДОКРЕМЛЕНИМИ ЧЛЕНАМИ

Відокремленими називаються другорядні члени речення, які для підсилення їхньої граматичної і смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією, а на письмі- відповідними розділовими знаками.

Відокремлення характерізується також інверсійним розташуванням другорядних членів речення.

Відокремлені члени речення поділяються на підрядні відокремлені члени і уточнюючі відокремлені члени.

До підрядних відокремлених членів, які поєднуються з пояснювальним словом чи реченням підрядним зв'язком, належать відокремлені означення і відокремлені обставини.

Відокремлені означення (дієприкметники, прикметники, іменники; дієприкметниковий, прикметниковий звороти, поширена прикладка), як правило, стоять після означуваного слова: Дівчат, років до дев'яти, зібралося чималенько.

Якщо означення, виражене дієприкметниковим або прикметниковим зворотом, знаходиться перед означуваним словом і не має додаткових значень причини, умови, допустовості, то таке значення не відокремлюється: Кілометрів зо три ліс тягся, густий і незайманий (Ю. Яновський).

Означення перед означуваним словом відокремлюються, якщо вони стосуються особового займенника: Знесилена, вона сіла.

Відокремлені обставини залежать не від одного слова в реченні, а від усього речення в цілому. Дієприслівникові звороти складають основну групу відокремлених обставин і виділяються в будь-якій позиції: Лишившись сама, Хима заплакала (М.Коцюбинський).

Уточнюючі відокремлені члени речення вживаються для конкретизації або пояснення значень інших членів речення: І знову я тут, під цими дверима.

РЕЧЕННЯ ІЗ ЗВЕРТАННЯМ

Звертання- це слово або сполучення слів, що називає тих, до кого звертається розповідач.

Звертання виражається кличним відмінком або називним відмінком у значенні кличного і вимовляється з кличною інтонацією: О, мамо, як тут цікаво!

Звертання може бути поширеним: О краю мій, в ті грізні зими завжди з тобою ми були (В. Сосюра).

Якщо звертання стоїть на початку речення, то після нього ставиться кома або знак оклику (Боже, допоможи нам!).

Якщо звертання знаходиться у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього- той знак, якого потребує речення від його змісту (Я вас слухаю, пане полковнику).

У середині речення звертання з обох боків виділяється комами (Я не дуже добре, батько, вас зрозумів).

РЕЧЕННЯ ЗІ ВСТАВНИМИ І ВСТАВЛЕНИМИ КОМПОНЕНТАМИ

Вставними називаються такі слова або сполучення слів, за допопмогою яких виражається ставлення розповідача до висловленої ним думки. Вставні компоненти граматично не пов'язані з іншими словами у реченні і тому не є членами речення.

За значенням вставні слова і сполучення слів можуть виражати:

• джерело повідомлення (на мою думку, по-моєму, повідомляють, як кажуть, на думку…);
• достовірність повідомлення, впевненість (без сумніву, як відомо, безумовно, звичайно, ніде правди діти);
• невпевненість, припущення (можливо, здається, як видно, мабуть, може, певно,може бути);
• виділення головного, підкресленість висновку (зокрема, отже, до речі, значить, по-першу, в усякому разі, таким чином);
• емоційну оцінку повідомлюваного факту (на щастя, на диво, на лихо, на жаль, як на зло, хвалити бога).

На письмі вставні слова і сполучення виділяються комами.

Вставленими називаються такі сполуки слів, які містять у собі додаткові повідомлення, побіжні зауваження до основної думки. На відміну від вставних компонентів, вставлені сполуки не можуть бути кваліфіковані за якимись загальними ознаками, оскільки виникають незаплановано, у процесі мовлення.

У ролі вставлених компонентів виступають переважно речення: А так взгалі жилося й працювалося Іванові Івановичу, ще раз кажемо, непогано (Остап Вишня).

СИНТАКСИЧНИЙ РОЗБІР ПРОСТОГО РЕЧЕННЯ

1. Визначте граматичну основу простого речення і доведіть, що воно просте.

2. Вкажіть на особливості будови простого речення:

- односкладне чи двоскладне: якщо односкладне, то яке саме;

- непоширене чи поширене;

- повне чи неповне

3. З'ясуйте вид речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.

4. Визначте, чи ускладнене речення однорідними членами речення, звертаннями, вставними словами, відокремленими членами речення.

5. Розберіть речення за його членами, вкажіть, чим вони виражені.

6. Поясніть розділові знаки.

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Складне речення складається з двох або кількох простих, об'єднаних за змістом та інтонацією.

Складне речення поділяється на:

СПОЛУЧНИКОВЕ, БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ І СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ З РІЗНИМИ ВИДАМИ ЗВ'ЯЗКУ

За видами поєднання своїх частин складні речення поділяються на:

У сполучниковому складному реченні всі частини речення поєднуються за допомогою сполучника або сполучникових слів.

У бесполучниковому- частини речення поєднані за допомогою інтонації.

У складній синтаксичній конструкції (складному реченні з різними видами зв'язку), частини речення поєднуються як за допомогою сполучника, так і за допомогою інтонації.

СКЛАДНОСУРЯДНІ І СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ

За характером граматичного зв'язку між частинами складні речення поділяються на:

СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складносурядне речення- це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж (І.Драч).

Частини складносурядного речення з'єднуються сполучниками сурядності:

• розділовими: одиничними або, чи, хоч, повторюваними аби…аби, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то;
• єднальними: одиничними і, й, та (в значенні і) та повторюваними і…і, ні…ні (ані…ані);
• протиставними а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак.

Складносурядне речення з єднальними сполучниками

У складносурядних реченнях може виражатися:

• одночасність дій, подій, явищ, станів (І ми співали, і вони з нами також);
• послідовність дій, подій, явищ, станів (Хтось відчинив двері, і ми зайшли у кінату);
• причинно- наслідкова залежність між діями, подіями, явищами, станами (Дощ пройшов- і Київ зазеленів);

Складносурядне речення з протиставними сполучниками

У складносурядних реченнях з протиставними сполучниками може виражатися:

• зіставлення дій, подій, явищ, станів (На клумбах горіли маки, а левкої ще тільки розпускалися);
• протиставлення дій, подій, явищ, станів (Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було).

Складносурядне речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками може виражатися:

• взаємовиключення дій, подій, явищ, станів (Чи ви мене не чуєте, чи, може, ще не прокинулися?).;
• чергування дій, подій, явищ, станів (Мене то кидало в жар, то проймало холодом).

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складнопідрядне речення- це речення, частини якого нерівноправні за смислом і поєднані сурядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова.

Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша- залежною. Від головної частини до залежної можна поставити питання.

Напр.: Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину (І.Цюпа)- для чого посадив?

Серед складнопідрядних речень виділяються три основних види:

• складнопідрядні речення з підрядними означальними;
• складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними;
• складнопідрядні речення з підрядними обставинними.

Складнопідрядні речення з підрядними означальними

Підрядні означальні речення- це підрядні речення, які відповідають на питання який? яка? яке? які? і залежать від одного з членів речення, вираженого іменником або іншою частиною мови в ролі іменника.

Підрядні означальні речення приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, коли та сполучників щоб, як, ніби, наче, неначе: А справжня слава- це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л. Костенко).

В наведеному прикладі підрядне речення приєднується до головного сполучним словом що. Воно є підметом підрядного речення (його можна замінити на сполучне слово яка, а також на вона, жінка).

Окремо виділяються займенниково- означальні речення, які пояснюють член головного речення, виражений займенником той, вжитим у значенні іменника: Те, що було, минулося, І знову не буде (Т.Шевченко).

Складнопідрядні речення з підрядними з'ясувальними

Підрядні з'ясувальні речення- це підрядні речення, які відповідають на питання відмінків і пояснюють присудок у головному реченні.

Вони приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів хто, що, який, чий, котрий, де, куди, звідки, коли, відколи, як та сполучників що, як, щоб, ніби, мов, наче, неначе.

Сполучне слово є членом підрядного речення і вимовляється з підкресленою інтонацією: З дороги видно було, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут (М.Коцюбинський).

Складнопідрядні речення з підрядними обставинними

Підрядні обставинні речення- це підрядні речення, які відповідають на ті ж питання, що й обставини в простому реченні.

Вони поділяються на підрядні місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові.

Підрядні речення місця

Підрядні речення місця вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання де? куди? звідки?

Вони стосуються всього головного речення, проте можуть уточнювати обставину місця, виражену вказівним словом (прислівниками там, тут, туди, звідти, скрізь, всюди).

До головного речення підрядні місця приєднуються сполучними словами де, куди, звідки (Іди туди, звідки прийшов).

Підрядні речення часу

Підрядні речення часу вказують на час місця дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? як довго?

Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучними словами як, як тільки, ледве, коли, поки, доти, скоро, під час того як, після того як.

Вказівними словами в головному реченні можуть виступати прислівники тоді, відтоді, доти (Він повернувся додому тоді, коли все скінчилося).

Підрядні речення способу дії і ступеня

Підрядні речення способу дії вказують на способ (характер) дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? яким способом?

Вони пояснюють один із членів речення і приєднуються до нього сполучниками як, що, щоб, аж, ніби, наче, неначе, мов, немов, ніж, чим…тим та сполученими словами скільки, наскільки, як.

Вказівними словами в головному реченні можуть бути прислівники так, настільки, займенником стільки (Сергій подивився на Ольгу (так), наче вперше її побачив).

Підрядні порівняльні речення

Підрядні порівняльні речення вказують на місце або напрям дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання як? як саме? подібно до чого?

Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього сполучниками як, ніби, неначе, мов, немов, немовби, немовбито (Хмари насувалися, наче великі хвилі).

Підрядні порівняльні речення можуть бути неповними (Ніби від землетрусу, здригнулася вся земля).

Підрядні речення причини

Підрядні речення причини вживаються для вираження порівняння і відповідають на питання чому? через що? з якої причини?

Вони пояснюють головне речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками бо, тому що, через те що, від того що, завдяки тому що, оскільки.

Вказівними словами у головному реченні можуть виступати прислівники тому, затим, сполука через те: Прилинь, сизий орле, бо я одинокий (Т.Шевченко).

Підрядні речення мети

Підрядні речення мети вказують на мету дії, про яку йдеться в головному реченні і відповідають на питання для чого? з якою метою? навіщо?

Вони стосуються всього головного речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників щоб, для того щоб, з тим щоб, аби, хай.

Вказівними словами у головному реченні можуть бути сполуки для того, на те, з тим: Я посланий, щоб виконать закон (Леся Українка).

Підрядні умовні речення

Підрядні умовні речення вказують на умову, за якої можливо те, про що йдеться в головному реченні і відповідають на питання за якої умови?

Вони пояснюють усе головне речення і приєднуються до нього за допомогою сполучників якщо, коли (можна замінити на якщо), коли б (можна замінити на якби), якби, як, аби, тільки б.

Вказівним словом у головному реченні може бути прислівник тоді (Як рясно квітує горобина, то добрий буде урожай).

Підрядні допустові речення

Підрядні допустові речення вказують на те, всупереч чому відбувається дія у головному реченні і відповідають на питання незважаючи на що?

Вони стосуються головного речення в цілому і приєднуються до нього сполучниками хоч (хоча), дарма що, незважаючи на те що, як не, куди не, хай (нехай): Олена, хоч і була гострою на слово, змовчала.

Підрядні наслідкові речення

Підрядні наслідкові речення вказують на наслідок того, про що йдеться в головному реченні. Підрядні наслідкові речення не відповідають на питання.

Вони пояснюють головне речення в цілому, завжди стоять після нього і приєднуються до нього сполучником так що: Теплий туман стелився по полю і наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М.Коцюбинський).

До підрядних наслідкових близькі за значенням підрядні супровідні речення. Вони приєднуються до головного речення займенником що у різних відмінках (Досить холодно, щоб іти так далеко).

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ З КІЛЬКОМА ПІДРЯДНИМИ

Складнопідрядне речення може включати кілька підрядних.

Головному реченню може бути підпорядковане безпосередньо тільки одне, а інші- підрядному чи різним підрядним.

Розрізняють послідовну, паралельну, однорідну і комбіновану підрядність.

ПОСЛІДОВНА ПІДРЯДНІСТЬ

Послідовна підрядність- це поступове підпорядкування, коли перше підрядне речення залежить від головного, друге- від першого підрядного і так далі.

Напр., речення Тоді він починав мріяти, бо тільки мрій йому не вистачало, щоб дійти верховин радості, які відкривалися перед ним у ці години (С.Скляренко) можна розглянути так:

ПАРАЛЕЛЬНА ПІДРЯДНІСТЬ

Паралельна підрядність- це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від одного головного, але пояснюють у ньому різні члени речення або один і той же , тільки по-різному і відповідають на різні питання.

Напр., речення Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі,- змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться до землі (Л.Костенко) можна розглянути так:

ОДНОРІДНА ПІДРЯДНІСТЬ

Однорідна підрядність- це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від одного й того ж слова головного речення і відповідають на одне і те ж питання.

Напр., речення Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми (П. Горецький) можна розглянути так:

КОМБІНОВАНА ПІДРЯДНІСТЬ

Комбінована підрядність- це підпорядкування різного характеру.

Напр., речення Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнє літо (І.Нечуй-Левуцький) можна розглянути так:

БЕЗСПОЛУЧНИКОВЕ СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Безсполучникове речення- це речення, частини якого пов'язуються без сполучників і сполучних слів.

Засобом зв'язку між частинами безсполучникового складного речення виступає інтонація (Учи азбуку- прийде хліб у руку).

БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ З ОДНОРІДНИМИ І НЕОДНОРІДНИМИ ЧАСТИНАМИ

За характером смислових (синтаксичних) відношень безсполучникові складні речення поділяються на два види: з однорідними (однотипними) і з неоднорідними (різнотипними) частинами:

Складне речення з однорідними частинами характерізується граматичною незалежністю одного простого речення в ньому від іншого.

Складне речення з неоднорідними частинами поєднує незалежне і підпорядковане йому речення, що приєднується безсполучниково.

Безсполучникові складне речення з однорідними частинами

Безсполучникові складні речення з однорідними частинами співвідносні зі сполучниковими складносурядними реченнями, тому між їх частинами існують ті самі синтаксичні відношення, що й між частинами скл