Бабу звали Килина. Була вона невеличка, висохла й тонка, наче горстка конопель, витіпана на терниці. На темному її обличчі життя зоставило зморшкувате своє письмо, в очах випалило живий дух, і вони були схожі на дві бездонні криниці. Варила вона дуже смачний борщ, який уміла так затовкувати салом та засмачувати сметаною, що від нього не можна було одірватись. Килина завжди стежила, щоб їли спокійно, не поспішали, щоб під ложку підставляли кусень хліба, щоб із миски не вигрібали гущу, не виловлювали м'яса, щоб за столом не теревенили, не крутились, не штовхалися, а їли вдумливо, розумно й гідно.

Дід Ілько також був сухенький, також тоненький, як дубова жердка, на яку одягли полотняну сорочку навипуск та підперезали поясом.

Був у них город. Бабина та дідова хата стояла над шляхом, біля самісінького лісу, —[1] зовсім нікудишня хата, по вікна загрузла в землю, підперта стовпами, щоб не розлізлись чи не повтікали на всі боки її стіни, з одного боку до неї прилягло одне крило городу, а з другого — друге. На кожному крилі росло по великій груші, старій, дрімучій,[2] груші щовесни цвіли по-молодечому густо й пахучо, а під осінь і восени насипали вони стільки дичок, що й не визбираєш їх усі. Тільки перелетить вітер, тільки одшумить дощ, як дід бере коша або мішок і йде визбирувати й вишукувати грушки поміж травою, в картоплі, на межі. Повертається до хати, перепахлий чорноземом, мокрою травою, шорстким листям соняшників.

(За Євгеном Гуцалом)

231 слово

Словничок

витіпати — очистити волокно льону, конопель

терниця — знаряддя для тіпання льону, конопель

жердка — перекладина, на яку вішають одежу

теревенити — говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте

дичка — плоди дикого плодового дерева

кіш — великий кошик

________________________
[1] :

[2] ;