Старовинний, ще козацьких часів, собор був од Єльки в дитинстві захований обрієм,[1] хоч навшпиньки стань, ніколи не видно його повністю. Бачила зі степу лише вершечки, голубі його маківки.

Пасе, бувало, дівча телят біля своєї ферми, блукає з ними по рудих, спалених сонцем балках, де тільки будяки, мов кактуси дикі десь у мексиканській пустелі, а зійдеш на пагорб — і перед тобою вдалечині,[2] за маревом сонця, блакитніє оте високе, вершечок мрії дитячої. Блакитні планети твого дитинства.

Мати розповідала, як ще дівчиною ходила до собору на богомілля[3]; босими йшли, берегли взуття і лише там взувалися, перед порогом, перш ніж ступити до того храму святої краси.

Єлька при фермі й виростала. Батька не знала зовсім. Росла, не знаючи, що то воно таке[4] батьківська ласка. Та й чи багато хто знав із Єльчиних ровесниць?[5] Мати працювала свинаркою. Літо й зиму, будень чи свято, із світання й до ночі тільки приплоди, опороси, запарки, комбікорм. І Єлька весь час біля неї, у колі цих інтересів. Навіть як до школи пішла, то й тоді весь позашкільний її час минав на фермі, тут були її Еллади та Вавилони.

Після високого синього літа небо осені обвалюється на степи важкою мрякою, туманами,[6] і нема більше вдалині твого ясного собору, нема й далини, маленьким стає світ.

(Олесь Гончар)

205 слів

Словничок

Єлька — ім'я дівчинки

Еллада — назва Греції грецькою мовою

Вавилон — назва давнього міста

__________________________
[1] :

[2] в далечині

[3] ;

[4] –

[5] –

[6] –