10. Любов до отчого краю

            З чого починається любов до отчого краю?.. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею, а в ній зрідка прокручується бджолиний звук. Гречка біліє м’яко, вона ще молода, її зеленого листя ще не торкнулася осінь своїм умілим квачиком і не визолотила його. А наколо гречки вже все покошено, і блідо-жовті присадкуваті ожереди двома велетенськими крижинами застигли на стерні. Добрий од неї йде дух, хлібний, дух достиглого збіжжя...

            Ген по згірку темно-зелено причаївся гайок, а самий верх згірка скошено, й стерня ясна, свіжа, немоі ще чистішою здається вона від синього неба, що прихилилося до неї своїми широкими грудьми. На все це дивишся, усе це вбираєш у себе, сповнюєшся високіст простору, що облягає тебе, і відчуваєш, що ти не в силі не лбити цей рідний куток землі, що ця любов стоїть клубком у твоєму горлі й ти не годен той клубок проковтнути.

            Звідки й коли приходить ця любов до рідної чорної землі?

(166 слів)