10.
Любов до отчого краю
З чого
починається любов до отчого краю?.. Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена
волошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею, а в ній зрідка прокручується
бджолиний звук. Гречка біліє м’яко, вона ще молода, її зеленого листя ще не
торкнулася осінь своїм умілим квачиком і не визолотила його. А наколо гречки
вже все покошено, і блідо-жовті присадкуваті ожереди двома велетенськими
крижинами застигли на стерні. Добрий од неї йде дух, хлібний, дух достиглого
збіжжя...
Ген по
згірку темно-зелено причаївся гайок, а самий верх згірка скошено, й стерня ясна,
свіжа, немоі ще чистішою здається вона від синього неба, що прихилилося до неї
своїми широкими грудьми. На все це дивишся, усе це вбираєш у себе, сповнюєшся
високіст простору, що облягає тебе, і відчуваєш, що ти не в силі не лбити цей
рідний куток землі, що ця любов стоїть клубком у твоєму горлі й ти не годен той
клубок проковтнути.
Звідки й
коли приходить ця любов до рідної чорної землі?
(166 слів)
|