15. Згадка

Нелегка емігрантська доля занесла родину онука Миколи Аркаса до Франції, а потім до Сполучених Штатів Америки. Звідти він писав: «Згадую благословенну Францію, де ми жили в справжньому селі серед лісу, у якому водилося багато диких свиней і оленів. Але такої природи, як в Україні, - немає ніде.

Я приріс серцем до тієї України, коли херсонські степи хвилювалися ще тирсою,коли терпко пахло полином, коли в простеньких, але чепурненьких хатках увечері блимало світло каганця, коли скрипів журавель, коли лунала наша пісня, скомпонована душею народу, може п’ятсот літ тому.

Я пам’ятаю поважний благовіст Миколаївського собору, який котився по повені Бугу й чувся за двадцять верст од міста, у нашому маєтку. Я пам’ятаю храмові святв, квітник дівчат і парубків коло церкви, процесії співучі й виблиски наперсного хреста понотця.

Я пам’ятаю сліпців-кобзарів і сліпців-лірників. Я пам’ятаю вулицю на селі й себе, підпарубка, у вишитій сорочці, синіх шароварах, чоботах з рипом і малиновому поясі – барва нашого села. Я пам’ятаю розмови з простолюдом мудрим, виснаженим працею, але бадьорим духом».

(162 слова)