Нестор прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії. Історики сходяться на тому, що він був надзвичайно освіченою людиною, добре знався і на давньоруських, і на іноземних літописах, які читав в оригіналі.

            Нестора часто називають літописцем. Це так, він справді вів літопис, але правильніше його називати письменником та істориком. І не просто першим професійним істориком Русі, а й бітьком усієї нашої історії. Він дотримувався літописних форм і хронологічного викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в "Повісті минулих літ". Пригадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня.

            Нестор звів в одне ціле літописи, створені попередниками, творчо опрацював їх, і з-під його невтомного пері вийшла цілісна, тематично завершена книга, яка не тільки дає уявлення про те, "звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити", а й читається як справді захоплюючий художній твір на теми нашої історії.

(163 слова)