Минуло тільки два тижні, а вже готові до походу в море півсотні добрих чайок.
Сулима передав Січ наказному отаманові й одного ранку, забравши на чайки дві
з половиною тисячі товариства, зійшов на найбільшу з них, щоб оглянути все військо.
Велична й могутня була постать запорозького ватажка. На засмаглому обличчі
вирізнялися великі блискучі очі. Срібна булава, що блищала в його дужій руці,
нагадувала всім про велику владу запорозького кошового отамана.
Упевнившись, що все впорядковано добре, кошовий зняв шапку й перехрестився на схід
сонця. Там, за Дніпром, саме вставало сонечко й грало рожевим сяйвом розлогі, укриті
зеленими плавнями береги широкої річки. Отаман перехрестився, і всі козаки поскидали
шапки й почали хреститися, посилаючи рідній Україні своє останнє вітання.
Одягнувши шапку, кошовий махнув булавою - і вмить сотні весел, ударивши в
прозорі хвилі річки, заблищали срібною сльозою, а блискуча пелена Дніпра скаламутилася.
Чайки рушили від Січі й розбіглись аж до плавнів, укривши широкий Дніпро червоними
козацькими жупранами.
