Творчі диктанти

Творчий диктант – це диктант, під час написання якого слухачі вносять певні визначені викладачем зміни в продиктований текст. Цей диктант поєднує в собі вироблення навичок орфографії та пунктуації з розвитком мовлення, виконання стилістичних завдань. Ця форма роботи вимагає ще більшої уваги, ініціативи, творчого мислення, ніж під час написання текстуальних диктантів. Найпоширенішими різновидами творчого диктанту є:

1. Розширення, доповнення тексту.

2. 3міна в продиктованому тексті граматичних форм.

3. Заміна одних слів і словосполучень іншими.

Розширення, доповнення тексту

Особливість цього різновиду творчого диктанту в тому, що слухачі за завданням викладача вводять у продиктований текст самостійно підібрані слова, словосполучення. Потрібно брати до уваги попередні навики слухачів, а також матеріал, який вони вивчають.

Інколи варто розпочати цю роботу навіть з творчого переписування, замість крапок вставляючи потрібні за змістом слова (або слова, виписані окремо в кінці вправи).

Ось приклад творчого диктанту з самостійним доповненням тексту, який проводиться під час вивчення теми «Прикметник». Викладач читає текст, потім диктує його для запису, пропускаючи прикметники. Усі записують текст, додаючи прикметники, які б найточніше характеризували той чи інший предмет.

(Зимовий) ліс. (Ясне) сонечко почало підніматись десь далеко за лісом. Його (червоний) слід слався в лісі по снігу, а на (опушених) інеєм (високих) гілках стрибало його (ясне) проміння, висвічуючи то (жовто-зеленими), то (червоно-синіми) іскорками. Наче (зачарований) велетень, стояв ліс, (опушений) весь (білим) інеєм, прикритий і пронизаний наскрізь (сонячним) сяйвом. У ньому було тихо; (холодне) повітря від (лютого) морозу, здається, загусло, аніворухнеться – (чисте, прозоре) Панас Мирний.

Перше речення можна опрацювати колективно. Текст читається повільно, з такими паузами, які дають можливість подумати, дібрати й записати найбільш вдалий прикметник.

До творчих диктантів на розширення тексту, які проводяться під час вивчення синтаксису, можна ставити такі завдання: ввести в речення означення, додатки, поширити речення однорідними членами або додати узагальнюючі слова до однорідних членів речення тощо.

Зміна в продиктованому тексті слів, граматичних форм, будови речень. Записують продиктований текст з наперед визначеними змінами. Наприклад, у поданому тексті дієслова минулого часу ставлять у форму теперішнього, змінюють особу або число займенників, ступінь порівняння прикметників, синтаксичну структуру речення тощо.

Може бути й такий варіант творчого диктанту, коли диктуються окремі слова в початковій формі, а слухачі змінюють їх, як вимагається контекстом. Наприклад, викладач диктує: (Хлюпотіти, шелестіти, співати) джерельце. У білім цвіту (стояти) калина, (віяти) міцним терпким запахом. (Защебетати) соловейко в зеленому гаю, а слухачі пишуть: хлюпоче, шелестить, співає ріка. У білім цвіту стоїть калина, віє міцним терпким запахом. Защебетав соловейко в зеленому гаю.

Перед виконанням письмової роботи потрібно повторити відповідний граматичний матеріал, щоб запобігти можливих помилок.

Корисна ця форма роботи і тим, що дає можливість поєднати вивчення конкретного граматико-пунктуаційного матеріалу з розвитком мовлення, стилістичної вправності дітей.

Корисними є вправи із завданням перетворити два простих речення на складне певного типу, пряму мову на непряму, а під час вивчення зв’язку слів у реченні – змінити число іменників, від чого змінюються залежні слова, поставити в потрібній формі слова, подані в початковій формі тощо.

Добре опрацювати якесь конкретне правило, відмінкову форму дають змогу словниковий та вибірковий творчі диктанти.

Суть словникового творчого диктанту полягає в тому, що викладач диктує не речення, а окремі слова, слухачі ж записують їх у заданій формі. Вивчаємо, наприклад, відмінювання іменників 3 відміни (в О.в.одн.), і на закріплення відповідних правил проводимо диктант: викладач читає іменники в називному відмінку (ніч, сіль, любов, розкіш, подорож, міць, сучасність), усі записують їх згідно із завданням – у родовому, в орудному чи іншому відмінку.

Інколи слухачі говорять і пишуть: ходю, носю або хожу, сижу і под. З метою вироблення правильної вимови й написання аналогічних форм добираємо відповідні приклади й опрацьовуємо цей матеріал за допомогою творчого диктанту. Диктуємо: ходити, носити, робити, сидіти, просити, пекти, втекти тощо, слухачі ж записують: ходжу, ношу, роблю, сиджу, прошу, печу, втечу і т.д.

Під час вибіркового творчого диктанту з тексту, який читає викладач, слухачі виписують певні слова, відразу ставлячи їх у заданій формі. Вивчаємо, наприклад, закінчення іменників 2 відміни в родовому відмінку однини. Для вибіркового творчого диктанту добираємо текст, насичений іменниками цієї групи в різних відмінках. Слухачі записують їх лише в Р.в. однини. Наприклад, викладач диктує:

1. На правому березі Дніпра видніється чудовий бір.

2. Останні дні в листопаді були вже холодні.

3. Прокидалась край неба зірниця, мов над озером тихим лебідь сплеснув білим крилом. Учні пишуть: берега, Дніпра, бору, дня, листопада, неба, озера, лебедя, крила. На правому березі Дніпра видніється чудовий бір.

Під час опрацювання окремих тем, зокрема в плані розвитку мовлення слухачів, він має ряд переваг, особливо під час вивчення лексики.

Спосіб проведення його під час вивчення синонімів ілюструємо таким прикладом. На дошці викладач записує слова і словосполучення, якими можна замінити дієслово говорити: висловити, виступити, звернути увагу на, сказати. Слухачі ж у продиктованому тексті замінюють ними дієслово говорити, яке повторюється в кожному реченні. Після доповіді почалося обговорення. Говорило багато студентів. Гайовий Іван, Швець Борис говорили про потребу проведення екскурсій. Куратор говорив про організаційні труднощі, говорили всі, бо було багато бажаючих вирушити в туристичний похід.

Творчі диктанти доцільно проводити і на матеріалі письмових робіт слухачів. Викладач читає речення, яке слухачі усно аналізують, перебудовують і записують уже удосконалений його варіант. Приклади з письмових робіт потрібно групувати за типами помилок: неправильне слововживання, невміння користуватися займенниками, неправильна побудова речень, тавтологія та ін.

До різновидів творчих диктантів відносимо і графічний диктант. Слухачі записують продиктований текст графічними знаками. Наприклад, під час узагальнення й закріплення відомостей про значущі частини слова диктуються слова: хатка, посаджу, надхмарний, прибережний, а усі подумки аналізують ці слова й записують лише схеми.

Вільні диктанти

Вільний диктант стоїть на межі між власне диктантами і докладними переказами. Суть його полягає в тому, що слухачі при завданні якомога точніше відтворити продиктований текст, все ж передають його і своїми мовними засобами, бо диктується текст частинами, які практично неможливо дослівно запам’ятати й записати. Цей вид диктанту сприяє підготовці до виконання складніших форм письмових робіт, зокрема переказів, надає певну творчу самостійність при відтворенні тексту: ті частини, які вдалось запам’ятати, слухачі записують дослівно, решту викладають своїми словами, реченнями, зберігаючи зміст оригіналу. Проведення вільного диктанту спонукає мислити, запам’ятовувати думки, уявляти картини, образи.

Види вільних диктантів:

1. Попереджувальний (текст спочатку аналізують, потім записують)

2. Пояснювальний (коментується вже виконана робота).

Як попереджувальний, так і пояснювальний диктанти бувають лише усними. Друкований текст може бути використаний з метою самоперевірки виконаної роботи чи самостійного усунення допущених помилок.

Текст для вільного диктанту повинен бути зв’язним, доступним для слухачів за змістом, зрозумілим. Якщо у тексті є незрозумілі слова, то необхідно їх пояснити. Текст також повинен відповідати виховним і навчальним завданням, бути в достатній мірі насиченим потрібними орфограмами.

Готуючись до проведення диктанту, ділимо текст на смислові й відповідно цілісні частини по кілька речень, визначаємо слова, які потрібно буде записати на дошці й пояснити. Далі відмічають ті місця в тексті, які будуть опрацьовуватись. Викладач готується також до виразного читання тексту.

Перед тим як практикувати вільний диктант, потрібно ознайомити слухачів з його особливостями та способами виконання. Спочатку на основі невеликого тексту викладач розповідає, як потрібно виконувати дане завдання, організовує колективне опрацювання вправи. Викладач читає уривок (абзац), пропонує одному зі слухачів відтворити зміст своїми словами. Якщо відтворений слухачами текст викладач вважає правильним, то усі записують. У протилежному випадку вносяться корективи, уточнення. Так у формі попереджувального вільного диктанту опрацьовуються всі абзаци. Така форма роботи слухачів готує до самостійної роботи над текстом, подає зразок, як потрібно передавати на письмі продиктований текст.

Наступні вільні диктанти можна проводити в найбільш типовій його формі. Викладач виразно читає весь текст, потім за допомогою запитань з’ясовує, чи все зрозуміло, пояснює незрозумілі слова, ситуації, потім диктує текст для запису.

Кожна частина читається один раз, після чого слухачі записують так, як запам’ятали, сприйняли уривок. Так опрацьовується весь матеріал. Важливо обрати правильний темп читання, адже слухачі значно відрізняються один від одного швидкістю письма, самим способом виконання завдання; деякі довго обмірковують, потім записують, інші намагаються одразу записати продиктоване.

Потрібно систематично привчати слухачів не починати запису, допоки викладач не закінчив читати. Лише прослухавши увесь уривок, можна приступати до писання.

Після запису всього тексту відводиться декілька хвилин для самоперевірки. Інколи при вільному диктанті дається завдання не повторювати продиктований текст, а виразити почуту думку своїми словами, висловити її іншим способом, синонімічними реченнями, зберігаючи основний зміст продиктованого.

Цікавою формою зоро-слухових вільних диктантів є диктанти за картиною.

Щоб провести вільний диктант за картиною, викладачу необхідно або скласти самому, або дібрати текст, відповідний змістові обраної картини, а слухачі перед диктуванням аналізують картину, з’ясовують її зміст. Часто на основі картини складається словничок, яким користуватимуться під час написання диктанту.

Завершивши підготовчу роботу, викладач читає текст, слухачі передають зміст своїми словами, використовуючи словнички.

Проте, як правило, вільні диктанти за картиною проводяться простіше – пропускається попередня підготовча робота над опорними словами. Виходячи з припущення, що цей словник міститься у самому тексті, що диктується. Картина в цьому випадку – наочний супровід, засіб, який допомагає конкретніше уявити описані в диктованому тексті образи, події.

Вивісивши репродукцію картини, не повідомляємо її назви, а навідними запитаннями допомагаємо зрозуміти картину, «здогадатись» про її назву Орієнтовні питання: 1. Що ви бачите на цій картині? 2. Який куточок нашої України зображений на ній? Що є для нього характерним? З. Яка пора року описана в ній? (3 чого це видно?) 4. Що ви знаєте про природу цієї місцевості? Якою вона тут буває в різні пори року? Далі викладач коротко розповідає біографію художника й визначає основну тематику його робіт. Після цього читає текст для вільного диктанту.

Для прикладу візьмемо картину художника В. Навроцького «Натюрморт», на якій автор зобразив композицію з найцінніших для життя людини дарів природи. Осмислення картини за запитаннями:

1. До якого жанру образотворчого мистецтва належить картина? 2. Що в першу чергу привертає увагу на картині? Якими засобами досягає цього художник? З. Що змальовано на картині. На чому варто акцентувати найбільшу увагу? 4. Якою є колірна гама картини? 5. Що підкреслює невидиму присутність людини? 6. Яке загальне враження від картини? Після цього диктується текст частинами для запису.

Перед нами композиція з найцінніших для життя людини дарів природи. Хліб і мед – символ добробуту, працьовитих рук і світлого розуму. Квіти – символ краси і чистоти почуттів. Дивовижне і чудове, поєднання красивого і корисного, духовного і матеріального.

Милуючись натюрмортом, передусім звертаємо увагу на великі золотоголові соняхи, що, як два яскраві сонечка, примостилися серед важких дозрілих колосків пшениці. Сині волошки і голубуваті ромашки підсилюють враження присутності неба, яке де-не-де проглядає крізь сіточку з гілок і зеленого листя.

Далі погляд переводимо згори вниз на чудовий глечик, у якому стоїть цей прекрасний сонячний букет; на пишний духмяний хліб, від якого ніби щойно відрізали окраєць; на золотисті стиглі груші; на сота запашного меду, що чиясь щедра рука піднесла на розмальованій тарелі; на глибоку, тонкої роботи, миску зі свіжим, прозорим, як бурштин медом і дерев’яною різьбленою ложкою; й, нарешті, на соковите червонобоке яблуко і простий кухонний ніж. Все це багатство художник розмістив на чисто вимитому дерев’яному столі в саду, просто неба

Людини не видно, але відчувається, що вона є невід’ємною частиною цієї краси і багатства, бо все це – плоди її натхненної праці. Ложка і ніж підкреслюють, що людина тут, поруч, вона щойно смакувала окрайцем духмяного, запашного хліба з медом.

Вся картина дихає теплом і спокоєм, злагодою і любов’ю (О.І. Мельничайко, Н.В. Лесняк).

Вільний диктант – дуже корисна вправа з розвитку зв’язного мовлення слухачів. Ця форма роботи – засіб підготовки до переказів і творів, розвитку вмінь самостійного письмового викладу змісту тексту, сприйнятого на слух, привчає самостійно сформулювати почуту думку і правильно побудувати

власні висловлювання. У майбутньому це допоможе досконало оволодіти технікою запису як лекцій, так і публічних виступів і т. п.

Контрольні диктанти

Контрольні диктанти – це диктанти, за допомогою яких виявляється рівень правописних навичок, певних правил чи навчального матеріалу за певний період. Основна мета цього типу вправ – визначити рівень знань окремих слухачів чи всієї аудиторії.

Як навчальні, так і контрольні диктанти поділяються на такі види: текстуальні, вибіркові, вільні, творчі.

Текст для диктанту повинен включати випадки на вивчені правила орфографії і пунктуації, але підібрати такий текст складно. Тексти часто доводиться опрацьовувати, усувати з них деякі слова, речення, вносити зміни в побудову фраз, хоча робити це потрібно дуже обережно.

Зрештою, часто це неможливо робити без шкоди для художнього рівня та композиційної цілісності уривка.

Текст повинен бути насичений тими орфограмами, які вивчаються на даному етапі або викликали труднощі в попередніх роботах, важливо, щоб насиченість орфограмами була розподілена рівномірно по всьому тексту, а не зосереджувалась у якійсь його частині. Увага слухачів протягом заняття зазнає змін; до кінця заняття слухачі стомлюються, увага їх послаблюється, тому й спостерігається більша кількість помилок у кінці диктанту. У кінці текст повинен бути менш складним.

Для того щоб розвивалася мова слухачів, потрібно використовувати тексти різних стилів. Не рекомендується брати уривки з художніх творів, де з певною метою використовуються жаргонізми, діалектизми, історизми та інші рідковживані або незрозумілі слова. Якщо текст у цілому відповідає меті роботи, то незнайомі слова рекомендується поя