Про межі добра і зла

Добро і зло — одвічні дві сили, що змагаються за владу у світі, але жодна з них не може перемогти, тому світ і існує досі. Але це висока патетика, а у звичайному людському житті все, з одного боку, виглядає значно простішим, а з другого, виявляється значно складнішим.
Інколи людині ду*же важко відчути, де пролягає межа між добром і злом. Наприклад, тепер у світі багато сперечаються про евтаназію — штучне переривання життя людям, які дуже страждають від хвороби. Людей, які з милосердя вчиняють це, засуджують за законом. Але чи є евтаназія злом? До цього різні люди ставляться по-різному. Одні вважають, що не можна змушувати страждати хвору людину, якщо у неї вже немає сил жити. Інші ж стверджують, що вирішувати долю людини не може інша людина, це справа долі, Бога, але ні в якому разі не людська. І в одних, і в інших є слушні докази їхньої правоти. І можна погодитися з цими доказами, однак у кожному конкретному випадку треба вибирати конкретне рішення, і, можливо, в різних випадках варто вчиняти по-різному.
Або згадаємо ще одну сучасну проблему: клонування живих істот. З одного боку, це доказ великих кроків науки вперед і можливість для людини перебороти смерть і старіння, розширити межі свого існування. З другого боку, чи має право людина брати на себе функції Бога, чи не принесе клонування стільки нещастя людству, як і деякі інші досягнення науки? Це питання теж залишається ще досі відкритим, і ми не можемо дати остаточну оцінку того, чи є клонування злом, чи добром?
Та якщо не розглядати такі складні питання, а просто подумати над своїм власним, не таким вже й довгим життям, то теж можна згадати випадки, коли важко провести межу між добром і злом. І хоч здається, що це просто дрібнички, виявляється, що саме такі дрібнички інколи стають цеглинами, з яких ми будуємо наше життя.
Ось ти даєш у черговий раз списати домашнє завдання своєму другові. Здається, що робиш йому добро, рятуючи від поганої оцінки. Але уяви, що колись у житті йому доведеться потрапити в ситуацію, де потрібні будуть саме ці знання, яких він зараз не отримав. Та й взагалі, чи не допомагаєш ти своїму другові ставати безвідповідальною і несамостійною людиною? То де ж пролягає межа між добром і злом? Виявляється, що навіть в кожній дрібниці варто шукати цю межу, варто прагнути добра, продумувати кожен свій крок.
Кожен з нас знає, що в житті завжди треба говорити правду, і ми погоджуємося з цим і розуміємо сенс цієї вимоги. Однак чи варто говорити подрузі, що в цій сукні вона не дуже добре виглядає? А чи варто заявити комусь, що його ніхто не любить і не поважає, хай навіть це буде правда? Ми часто замислюємося над такими питаннями, бо правда буває дуже жорстокою і може знищити людину. І бувають такі ситуації, коли невідомо, принесе правда добро чи зло.
Але людина завжди прагне бути доброю, тому що прагне залишатися людиною. І як би складно нам не було триматися добра, ми повинні це робити, тому що, як говорила Ліна Костенко:

Життя іде і все без коректур,
і час летить, не стишує галопу...
...Єдиний, хто не втомлюється — час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Для людини головне — бути чесною із самою собою, чесною із близькими людьми, не чинити навмисного зла і намагатися необережними вчинками не завдати зла ненавмисного:

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.

І нехай для кожного з нас, як кажуть, правда своя, однак людство і суспільство сформувало вічні цінності, яких треба дотримуватися. Ці ж заповіді записані у священній книзі людства — Біблії: не убий, не кради, возлюби свого ближнього.
Людина завжди стоїть у своєму житті перед вибором, у кожну хвилину свого життя. І від її вибору залежить цінність її людської особистості. Тому й чинити вибір слід не'з чиєїсь волі, а свідомо, вдумливо, за своїм власним бажанням. Як говорила колись та ж Ліна Костенко, світ ділиться на чуму (я розумію це як світове зло) і її жертв. І людина мусить зробити чесний вибір: не стати на бік чуми. Тому давайте не будемо робити вигляд, що у світі найважливіші рішення приймуть і без нас, що «ваша хата скраю». Ми не просто коліщатка й гвинтики світової машини, ми люди, особистості, ми повинні будувати своє життя і життя навколо нас, повинні чинити добро.