Кожен з нас нерідко бачить на вулицях молодих хлопчаків, одягнених в
армійську форму. І тоді ми розуміємо: це солдати, це хлопці, які
«виконують свій священний обов'язок» — служать Батьківщині, щодня
готові стати на її захист.
Можна по-різному ставитися до факту служіння в армії. Немає,
мабуть, такої людини, яка б не чула про страшних «дідів», що
нібито знущаються над молодими солдатами, про жорстоких і злих
офіцерів,
... Читати далі »
Багато років Україна перебувала під владою різних держав, які всіляко
перешкоджали вільному розвитку української національної культури, у
тому числі мистецтва і науки. Тож не дивно, що
сьогодні ми все ще отримуємо наслідки того негативного стану, в якому
наша держава знаходилася протягом дуже тривалого періоду. Україна уже
чимало рокіз є незалежною, однак якщо для окремої людини 10—15 років —
це серозний період життя, то для цілої держави — це дрібничка в рамках
... Читати далі »
Сьогоднішній ранок звичайний, як і тисячі ранків до цього.
Ось звичайна вулиця з нескінченною рікою машин, з сірими громадами
багатоповерхових будинків, що дивляться на мене сумними
очима-вікнами... Від усього навкруги тягне вогкістю та холодом, тому
мені стає незатишно серед кам'яного міста, де усі байдужі один до
одного, де нікого не турбують проблеми інших. Очима починаю шукати
навколо щось тепле, гарне, заспокоююче. Але бачу тільк
... Читати далі »
Добро і зло — одвічні дві сили, що змагаються за владу у світі, але жодна з них не може перемогти, тому світ і існує досі.
Але це висока патетика, а у звичайному людському житті все, з одного боку, виглядає значно простішим, а з другого, виявляється
значно складнішим.
Інколи людині ду*же важко відчути, де пролягає межа між добром і
злом. Наприклад, тепер у світі багато сперечаються про евтаназію —
штучне переривання життя людям, які дуже стра
... Читати далі »
Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча
б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчість
цього поета можна не любити, можна критикувати,
можна ставитися до неї із великою любов'ю... У будь-якому випадку
байдужим вона не залишає нікого.
У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через півтора століття після його смерті, твори, написані
Великим Кобзарем, хвилюють, навчають,
... Читати далі »
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в далекому полі.
О. Олесь
Недаремно розпочинаю я свій твір словами Олександра Олеся.
Адже для кожного, хто вважає себе українцем, назва нашої країни є
святинею, національним скарбом. З'явилася ця назва вже дуже
давно, ще у XIV столітті, і стала ознакою нашої національної
приналежності, нашої гордо
... Читати далі »
Ти весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини при горбі™
І вже коли ти помиливсь у слові,
Вважай, що помилився у собі.
Б. Олійник
Чому ми знову й знову звертаємося до проблеми мовної ситуації в Україні? Бо ця проблема склалася історично, а розв'язувати її
доведеться саме нам. І поставитися до цього завдання слід украй
серйозно.
У наш час якось стало дуже популярно й престижно к
... Читати далі »
Ти весь у слові, як у сповиткові,
З колиски до калини при горбі™
І вже коли ти помиливсь у слові,
Вважай, що помилився у собі.
Б. Олійник
Чому ми знову й знову звертаємося до проблеми мовної ситуації в Україні? Бо ця проблема склалася історично, а розв'язувати її
доведеться саме нам. І поставитися до цього завдання слід украй
серйозно.
У наш час якось стало дуже популярно й престижно к
... Читати далі »
«Людина» — таке знайоме слово. Як часто ми чуємо: «Ось народилася ще
одна людина», «Він буде великою людиною», «Оце так людина!» і не
замислюємося, що ж насправді криється за цими виразами. Хтось сказав:
«Новонароджений схожий на чистий аркуш паперу». Він ніякий — ні гарний,
ні поганий. Але ось питання: звідки ж беруться негідники, з кого
виростають благородні люди? І чи всі мають право називатися людиною? Я
вважаю, що людина сама формує
... Читати далі »
Ні робота, ні життя, ні весілля — ніщо на світі не обходиться без
хліба. Він дорожчий за золото, сильніший за все. З давнини зберігся
звичай «хлібувати» — обсипати зерном молодих, новонароджених. На день
Нового року дітвора ходила по хатах і «посипала», промовляючи: «На
щастя, на здоров'я, на Новий рік». Хліб Таїть у собі тепло серця і
душі, тепло сонця. І ставлення до нього має бути теплим. Бо кинуте в
землю зерно стає колосом, що на
... Читати далі »
У календарі кожного народу багато свят — урочистих днів, присвячених
видатним подіям або пам'яті людей. У ці дні люди від малого до великого
прикрашають вулиці, будинки, наряджаються, готують смачні страви,
грають, розважаються. Найцікавіше у цей день — обряди, казкові чарівні
дійства, в яких беруть участь і дорослі, і діти. Кожен ніби
перетворюється в актора, митця, який виконує встановлені народними
звичаями дії, говорить казкові слова, танцює ти співа
... Читати далі »
Наші давні предки обожнювали природу і вірили в існування добрих і злих
сил у ній. Намагаючись захиститися від зла, люди створили для себе цілу
систему оберегів. Що це таке? Берегиня, обереги — це давні добрі
символи. З їхньою допомогою народ зберіг свою родовідну пам'ять,
історію, культуру. За давніми уявленнями предків, світ складався з
трьох частин: небесна частина з божествами, що жили на ній, а також
світилами — сонцем, місяцем і зорями; земна — з людиною
... Читати далі »
У давнину сорочка вважалася досить небезпечною в розумінні негативної
магічної дії на здоров'я. У Карпатах, наприклад, щоб знешкодити
подібний вплив на людину нової сорочки, від коміра до низу пропускали
ніж або голку. Згідно з давнім світоглядом, метал своїм блиском має
силу знищувати зло. На Покутті, аби усунути небезпеку від нової
сорочки, перед одяганням загортали в неї хліб. У лемків залишком
уявлень про небезпечну сорочку зустрічаємо
... Читати далі »
Збереження природи стало актуальним у наш час — епоху інформаційного
буму, шаленого розвитку науково-технічного прогресу, атомної ери. Жак
Кусто відзначав, що раніше природа лякала людину, а тепер людина стала
загрозою для природи. Розвиток цивілізації досяг значення планетарної
біохімічної сили, Зараз немає жодного місця на планеті, якого б не
торкнулась рука людини. Ще у XV столітті діяльність людей мала
локальний характер. Тепер вони охопила всю
... Читати далі »
Моя Батьківщина — Україна. «На цих горах засяє благодать Божа», —
сказав колись апостол Андрій Первозванний, припливши Дніпром до того
місця, де стоїть златоверхий Київ. Його пророчі слова збулися. Держава,
яка виникла на цих святих горах, Київська Русь — України, була однією з
наймогутніших у світі. Довелося українському народові боронити рідну
землю від поневолювачів, будувати величні собори, монументальні
споруди, прикрашаючи державу й не
... Читати далі »
